Воля Божа

«Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам… Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!» (Мт.26:36,42).

Перед тим, як прийти на цю землю, Ісус знав від «а» до «я» все, що чекає Його на землі. Він знав, де народиться, знав, що зроблять із Ним люди, знав, як поводитимуться Його учні. Знав, що будуть кричати «розіпни», знав, що в найважчий момент на хресті Він буде покинутий Богом. Він усе знав. Якби ми знали свою долю наперед, якісь вузькі місця, місця страждань, болю, горя, якогось нещастя, то, напевно, робили б усе, щоб воно не збулося.

Ісус Христос своїм життям і прикладом показав нам, наскільки Він був слухняним волі Свого Отця.

Отець знав, що чекає людство, що чекає тебе й мене в кінці. І батьківське серце не хоче, щоб людина опинилася там, де буде плач і скрегіт зубів. Бог не хоче цього, немає Божої волі, щоб хтось загинув.

Людина, як творіння Боже, також наділена волею. Моя та ваша воля лежать між волею Божою та волею ворога наших душ. Наша воля лежить на тому перехресті, на якому Божа воля — справа, воля ворожа — зліва. А наша — посередині.

Скажімо, в неділю ми приймалємо рішення їхати на зібрання чи не їхати. Як правило, ми вирішуємо, що будемо на зібрані, — це наша воля.

Тож наша воля, поки ми живемо на цій землі, схиляється або вправо, або вліво.

Воля Бога Отця чітко описана в Біблії. Звернімося до Послання апостола Павла до римлян, 12-й розділ: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість».

Отже, воля Божа — це добро для нас. Вона не для того, щоб накинути нам якесь ярмо чи загнати нас у сектантський кут. Сатана багатьох нас обманює, нібито вірити в Бога — це щось сумне, чорне, худе, монастирське. Воля Божа — це добро. І тому, що Ісус підкорився волі Божій, тепер нам добре. Мільйонам людей стало добре, бо вони стали прощені та обновлені, і спасенні, і примирені, і вічним життям обдаровані. Хіба це не добро?

Божа воля — приємність. Приємно, коли людина вільна, як приємно, коли спасенна. Як приємно, коли вона має спільність із Богом! Як приємно, коли її наповнює Святий Дух! Як приємно знати, що наше ім’я написане на небі! Хіба це не приємно — знати, що нас чекає воскресіння з мертвих і життя будучого віку? Хіба це не приємно, що нас чекає нове небо й нова земля? І ця приємність починається на небі...

Воля Божа веде нас до досконалості. Ми, люди, недосконалі, але ми в процесі. Ось написано: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний». Це не означає, що ми милосердні, як Отець. Просто це спонукає бути милосердними, прагнути до цього. Або: «Будьте святі, як Отець ваш небесний». Божа святість і наша — це все одно, як порівняти сонце з маленьким запаленим сірником. Але досконалість — це процес, прагнімо до неї. Слово «будьте» вказує на процес.

Ісус — зразок того, як коритися волі Отця. Нам, віруючим, це дуже важкий урок — упокоритися волі Божій. На зібрання прийти, бути учасником Спомину, Біблію взяти — це ми зробимо. «Отче наш» промовимо й скажемо «нехай буде воля Твоя». А прийде ця воля — і ми в ступорі. Не дуже ми з нею згідні.

Чому віруючі люди сумні? Вони незадоволені. Бо щось не вдалося. А може, там розійшлася Божа воля з нашою: Божа воля — направо, а наша — наліво. Приходимо на зібрання, а радості немає. А як вона буде, коли ти пішов (чи пішла) не туди. Або хтось свою волю комусь нав’язує. Або вперлися — і не хочемо впокоритися. Така наша натура. Вона вперта.

Я, коли ще був молодим проповідником, перебував у відрядженні в одному містечку у Хмельницькій області. Там відвідував невеличке зібрання баптистів, проповідував. Одного разу до мене приходить пресвітер церкви й просить прийти до нього додому помолитися за дружину, бо з нею щось недобре. Я приходжу в дім цієї багатодітної сім’ї (восьмеро дітей), а дружина сидить у хустинці, дуже сумна, уся темна, як ніч. Я хоч і був молодий, але вже мав деякий досвід. Став розпитувати її, звідки в неї така депресія. Виявляється, що вона не попильнувала — і її підловив лукавий, вклав у розум думку, що вона зневажила Святого Духа та що їй прощення нема. І так загнав її сатана в глухий кут, звідки вона не бачила виходу. А лукавий добиває думками, яким вона повірила. Воля лукавого — збити нас із курсу.

Як тільки, брате, сестро, ти починаєш думати високо про себе — у тебе починається криза. Ви вже пішли не туди. І тільки питання часу, коли ви, не дай Боже, потрапите в капкан. Ось чому нам так важливо пізнавати волю Божу.

Отже, воля Божа — щоб кожній людині було добре. Воля Божа — щоби всі люди спаслися. Написано: «Бог хоче, щоб усі люди спаслися, бо це добре й приємне Спасителю нашому Богові». Зауважте, Йому добре й приємно, щоб усі люди спаслися. Ми можемо сміло заявити, що воля Божа в тому, щоб люди не гинули. Але Бог не може нас змусити жити правильно. Та він повідомляє: як будеш жити — такі й будуть наслідки. Третього не дано.

Ісус знав, які будуть наслідки Його рішення, що його будуть бичувати й розпинати, що учні розбіжаться й Сам Отець Небесний залишить Його в найважчу хвилину. Але, взявши цей хрест, вибравши цю долю — Він вибрав її добровільно. Бо Він знав волю Отця. Отець журиться, Отець сумує, що та людина, яку Він створив, якій дав добру волю, лізе в пекло, лізе в погибель, собі робить шкоду. І Богові це боляче, бо Він хоче, щоб їй (щоб тобі) було добре.

Оцей урок — підкоритися волі Божій — найважчий. Але іншої дороги немає. Ми маємо зрозуміти: або ми підкоряємося волі Божій, або ми їй противимося й будемо бунтувати, бо наша природа бунтівна. Ми не можемо до кінця знати волі Божої. Праведний Йов також не розумів, чого з ним так відбувається. Була тиша, діти, достаток. Бізнес іде нормально. Йов дякує, жертви приносить. І тут раптом усе міняється, різкий поворот. Один за одним прибігають вісники з недобрими новинами. І то зі щораз гіршими. Чого так — ніхто не знає. Із людського боку осуд: це ти так заслужив, ти так жив. Пригадайте його друзів, отих жалюгідних утішителів. Жінка взагалі упала в ступор. Вона ніяк цього не могла зрозуміти. Але там, на небі, була розмова. Якби Йов знав, що про нього говорив Господь, то він би багато з того, що вимовив, не казав.

Господь не зобов’язаний тобі й мені відкривати всю панораму твоєї та моєї долі. Він не зобов’язаний тобі говорити їхати чи не їхати, одружуватися чи не одружуватися, сідати чи вставати, тікати з України чи не тікати. Таку ми хочемо знати волю Божу. Але справжня воля Божа зафіксована в Біблії.

Чим більше ми будемо заглядати в Слово Боже, тим менше в нас буде запитань. Коли ми Біблії не читаємо, не досліджуємо й не беремо прикладу з Ісуса, то ворог обов’язково підловить. Він скаже: ось ти ходиш на зібрання, ти стільки вже пожертвував, стільки зробив, а в тебе і те, і інше. Людина смертна каже: «Нехай буде воля Твоя там, де я хочу». Наша плоть хоче вибрати краще місце, кращу позицію, там, де їй добре.

Написано: «Підкоріться під сильну Божу руку — і Він вас підійме». А якщо я не хочу підкоритися, то будуть наслідки. Буде гірко. Ісус знав, що буде біль, Ісус знав, що буде смерть, Ісус знав, що Він бере на себе смертельний тягар гріхів усього світу. Але це був єдиний шанс врятувати людство.

І для нас, кому Ісус дав добро, простив гріхи, кого всиновив, спас, запечатав Святим Духом, воля Божа — щоб там, де ми працюємо чи вчимося, виконувалася воля Божа.

Молодь дорога, воля Божа для вас — слухайтеся й шануйте ваших батьків. Учишся — покажи, що ти віруючий, маєш бізнес — покажи, що ти віруючий бізнесмен, учитель у школі — покажи, що ти віруючий учитель. Не соромся. Бо воля Божа, щоб там, де ти працюєш, був хороший вплив на людей.

А як ти прийшов на роботу, замкнувся й ніхто тебе не знає, то в цьому воля Божа? Воля Божа — щоб ми йшли до людей і стали Його свідками.

Якщо ти при владі, якщо ти потрапив туди, то не для того, щоб там переслідувати власні інтереси, а щоб посолити ту гниль, щоб засвідчити, що є Бог живий, що можна керувати без хабаря, можна керувати без брехні. Бо система цього світу каже: «Якщо ти попав між ворони, то будеш каркати, як вони». Але це не обов’язково. Біблія засвідчує, що Даниїл потрапив у агресивне сере­до­вище, але він не був разом із чорними воронами. Він тримав міцно стержень віри між поганським народом. Свідчив, що він віруюча людина, і вікна відкривав убік Єрусалима, щоб молитися.

Мій шваґер за радянської влади працював лікарем. Його прозивали, висміювали, сектантом називали. Вирішив він піти відвідати хворого, який лежав удома. Щось там купив, узяв синочка й пішов до того комуніста, який сміявся над віруючими. Коли до нього зайшов, то той розплакався. Виявляється, його ніхто не відвідав, крім мого родича. Каже: «Ті, з ким я випивав, ніхто не прийшов. А ми так говорили про тебе, я тобі зробив стільки зла, а ти відвідав мене».

З тебе на роботі сміються — роби добро, тебе переслідують — роби добро, бо тільки так ми закриємо рот нашим недоброзичливцям.

«Божа воля — щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей». Не доказуй, що в тебе пастор найкращий, що в тебе церква найкраща. Скажи, що Ісус дуже добрий, скажи, що Бог тебе любить. Бо нині люди спокушуються на церквах, на служителях. Але хто довірився Ісусу Христу — ніколи не спокуситься.

Дорогі мої, воля Божа — щоб тобі й мені було добре. Але якщо й трапляються випробування, біль, то Біблія каже: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі». Складай подяку, коли тобі навіть боляче. Складай подяку, коли тобі незрозуміло. Знай, що твоя доля в Божих руках, ти не в руках випадковості. Ти Боже дитя, і над тобою Боже око. Якщо Бог допустив, то в цьому є якась мета, щоби нам було добре.

«Воля Божа, — пише Павло, — освячення ваше, щоб ви береглися від розпусти» (1Сол.4:3). Якщо ми пережили, що Господь добрий, що ми спасенні, що ми Його діти, то пильнуймо, бо до Божих дітей чіпляється гріх, як смола.

Воля Божа в тім, щоб ми для цього світу були світлом. Воля Божа в тім, щоб ми були сіллю для світу, а не просто прийшли в церкву, посиділи та й пішли. Як ти себе вдома поводиш, на роботі, як на тебе сусіди дивляться? Ти маєш всюди тримати марку. Якщо Ти віруюча людина — то ти маєш знати, що через тебе або буде славитися ім’я Боже, коли ти слухняний Богові, або лукавий тебе нейтралізує — і ти будеш сидіти на лавці запасних гравців, не впливаючи на процес. Хай так не буде!

І коли ми будемо молитися й казати: «Хай буде, Отче, воля Твоя як на небі, так і на землі», то ще додаймо: «Хай буде, Отче, воля Твоя і в моєму житті!»

Михайло ПАНОЧКО

Благовісник, 1,2023